СТАТТІ

До травня 1964 року про діяльність розвідгрупи «Закарпатці» ніхто не знав. На  запит «Обласної  комісії по додатковому вивченню антифашистського руху на Закарпатті в роки Другої світової війни « 26 травня 1964 року з Центрального архіву КДБ при Раді міністрів СРСР було повідомлено наступне «… в  архівах Міністерства оборони СРСР та Центрального архіву КДБ при РМ  СРСР відомостей про десантну групу Ференца Патакі, яка діяла в Закарпатській області в роки Великої вітчизняної війни не виявлено …»

В суверенной Украине граждане часто иронизируют и смеются над замечательной страной Гондурас. Эпитеты, употребляемые в его отношении,  нелестны и унизительны… Украинцы, не стесняясь, обзывают Гондурас последними словами, считая наихудшей страной в мире. Гондурас давно стал «притчей во языцех», символом и олицетворением ничтожности  бытия Латинской Америке и стран третьего мира. С удовольствием смакуя название, граждане Украины жалеют гондурасцев, с сочувствием, думая: » У нас-то лучше!»

 Обычно мы просыпались позже – к восьми (позже было нельзя!) отводили ребенка в сад. У меня работа начиналась в десять или одиннадцать, у жены Нины тоже. И мы просыпались впритык, чтобы потом, после отвода ребенка в сад еще свое доспать. Мы жили вместе с моей мамой, и тогда в ту эпоху иногда еще до восьми утра к нам в дверь раздавался стук. Мама сообщала: «Уже час играют Рахманинова». Если умирал кто-то из членов Политбюро, оповещали об этом траурно-классической музыкой чуть ли не с шести утра (мама просыпалась очень рано).

Реформування армії нинішнє українське військове керівництво проводить в якомусь напівкримінальну форматі. Всі найважливіші аспекти цього процесу по-злодійськи засекречені, стратегічні рішення приймаються потайки, а крихти правди перепадають громадськості тільки у вигляді застережень високих чиновників. Причому мова йде не про якісь деталі, для пересічного громадянина не істотних, а про концептуальні документах, які визначать вигляд наших Збройних сил і всього оборонного сектору держави на багато років вперед.

Протягом багатьох років інформація про права власності на нерухоме майно фіксувалася на паперових носіях, які зберігалися і зберігаються в засіках БТІ. Тільки по Києву архів Бюро налічує більше 100 років і, відповідно, містить сотні тонн паперу, списаного датами і цифрами, що відображають різноманітні трансакції.

Украинский фермер — существо запуганное. Спрятавшись за шатким забором в собственном энергетическом поле, при виде чиновников он почти вслух произносит «свят-свят-свят». В то время как американские фермеры упаковывают сертифицированную органик-сметану в ярко-розовые баночки с логотипом, украинский — по демпинговым ценам сдает свое молоко монополистам.

Кирилл Семенов, участвовавший в международном фермерском проекте Lavka.Lavka и называющий себя в шутку «экспертом коротких цепочек поставок еды» рассказал, что происходит у таинственного украинского фермера за забором.

 

• Осінь — сезон фруктів, золотого листя, і для багатьох людей - улюблена пора року. Однозначно вона улюблена для американських фермерів, які закінчують активний робочий сезон і готуються до зимування і відпусток. Але перед цим деякі ферми запрошують до себе в гості всіх охочих. Ми вирішили завітати.

  В США є цікава чи то традиція, чи то бізнес-практика, коли фермери, окрім власне сільського господарства, надають туристичні послуги. Наприклад, влітку можна приїхати на ферму позбирати полуниці або інші ягоди, побавитись з тваринами. Восени ж активності значно різноманітніші і в сукупності схожі на щось середнє між фестивалем і парком розваг. На одному з таких "свят на фермі" довелося побувати сімейству авторів цього репортажу.

  
  
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

 

 

Когда состоялась первая в истории человечества дуэль, не знает никто. Зато достоверно известно, что дуэли существовали еще у викингов, и назывались они «хольмганг». Как же это происходило? Противники встречались на вершине холма. Сражение шло не до смерти – тот, кто признавал себя проигравшим, должен был выплатить победителю заранее оговоренный «штраф».

В январе 1936 года в Черном море у крымского побережья в сеть рыбаков попало живое существо с конской головой. Испуганные до смерти люди тут же разорвали снасти и выпустили его на свободу, а сами вернулись на берег.
А вот рассказ известного писателя Всеволода Иванова о том, что произошло с ним в Коктебеле. «Дельфины стайкой двигались по бухте влево. Должно быть, туда передвигалась кефаль. Я перевел глаза вправо и как раз посередине бухты, метрах в 50 от берега, заметил большой, 10-12 м в окружности, камень, обросший бурыми водорослями.
Покуривая трубку, я начал наблюдать за клубком водорослей. Течение, по-видимому, усиливалось. Водоросли начали терять округлую форму. Клубок удлинялся. В середине его показались разрывы. А затем...
Затем я весь задрожал, поднялся на ноги и сел, словно боясь, что смогу испугать «это», если буду стоять на ногах.

Сегодня всё чаще можно услышать о провокациях или столкновениях людей на религиозной основе. В канун христианских праздников все чаще звучат взрывы в православных храмах – в Египте и Ингушетии. В свою очередь это вызывает недовольство и беспорядки со стороны христианского населения. Но почему-то мало кто пытается докопаться до сути и выяснить, кому в действительности выгодна эта вражда, и кто является истинным зачинщиком и организатором тех событий…