В суверенной Украине граждане часто иронизируют и смеются над замечательной страной Гондурас. Эпитеты, употребляемые в его отношении,  нелестны и унизительны… Украинцы, не стесняясь, обзывают Гондурас последними словами, считая наихудшей страной в мире. Гондурас давно стал «притчей во языцех», символом и олицетворением ничтожности  бытия Латинской Америке и стран третьего мира. С удовольствием смакуя название, граждане Украины жалеют гондурасцев, с сочувствием, думая: » У нас-то лучше!»

• Осінь — сезон фруктів, золотого листя, і для багатьох людей - улюблена пора року. Однозначно вона улюблена для американських фермерів, які закінчують активний робочий сезон і готуються до зимування і відпусток. Але перед цим деякі ферми запрошують до себе в гості всіх охочих. Ми вирішили завітати.

  В США є цікава чи то традиція, чи то бізнес-практика, коли фермери, окрім власне сільського господарства, надають туристичні послуги. Наприклад, влітку можна приїхати на ферму позбирати полуниці або інші ягоди, побавитись з тваринами. Восени ж активності значно різноманітніші і в сукупності схожі на щось середнє між фестивалем і парком розваг. На одному з таких "свят на фермі" довелося побувати сімейству авторів цього репортажу.

  
  
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Хто тільки не говорить зараз про кризу.Про неї говорять всі,навіть діти. Коли моя внучка-шестикласниця дістала мене запитаннями про кризу, я зрозумів, що толком не знаю, що ж то воно таке.

Як ми уявляємо майбутнє нашої країни? Мабуть у більшості українців у голові виникає картинка: акуратна вулиця де стоять красиві будиночки, усі в квітках, - такі, які ми бачимо на фотографіях десь з Швейцарії. До картинки додається усвідомлення, що в нас буде чесний і професійний уряд, котрий грамотно керує країною. Це мрія, яка має шанс ніколи не збутися. В майбутньому не буде уряду, а життя населення не буде таким безпечним і комфортним, як зараз у Європі. Ця стаття не претендує на інстину в останній інстанції, це лише спроба передбачити один з можливих сценаріїв розвитку нашого суспільства.

 Тоді, восени 2000, я нічого не знав ані про Квебек, ані про Канаду.

Я був неодружений, мені було 24 роки. Я ще не розумів, що це - перевага.

З сім'єю важче адаптуватися. Дітей треба годувати відразу ж. Потрібна нормальна квартира, меблі, тисячі інших витрат. А людина ще погано володіє мовою (якщо володіє взагалі) і не знає, де і як тут шукати роботу. Вчити мову важко: вдома та з друзями говориш по-своєму. З місцевими зійтися важко: ну хто дружитиме з інопланетянином, який бекає, мекає, не розуміє що кажуть і навіть не знає, що тут прийнято, а що ні?

Я був самий. І мені було самотньо.