Ех, Сталіна на них немає, та його підручних Ягоди, Єжова, Берії, які провели б у країні показові чищення від всіх тих, хто контактував і продовжує контактувати з представниками іноземних розвідок... А адже сьогодні мова йде якщо не про іноземних шпигунів, то про агентів впливу точно.

Звичайно, носії демократичних цінностей мене звинуватять у шпигуноманії, та тільки чому у мене її не повинно бути? Все, що я буду писати нижче, не є вигадкою і дурницею, а відбувалося з нами в не такому вже далекому минулому.

Реформування армії нинішнє українське військове керівництво проводить в якомусь напівкримінальну форматі. Всі найважливіші аспекти цього процесу по-злодійськи засекречені, стратегічні рішення приймаються потайки, а крихти правди перепадають громадськості тільки у вигляді застережень високих чиновників. Причому мова йде не про якісь деталі, для пересічного громадянина не істотних, а про концептуальні документах, які визначать вигляд наших Збройних сил і всього оборонного сектору держави на багато років вперед.