Як українці уявляють своє майбутнє

Як ми уявляємо майбутнє нашої країни? Мабуть у більшості українців у голові виникає картинка: акуратна вулиця де стоять красиві будиночки, усі в квітках, - такі, які ми бачимо на фотографіях десь з Швейцарії. До картинки додається усвідомлення, що в нас буде чесний і професійний уряд, котрий грамотно керує країною. Це мрія, яка має шанс ніколи не збутися. В майбутньому не буде уряду, а життя населення не буде таким безпечним і комфортним, як зараз у Європі. Ця стаття не претендує на інстину в останній інстанції, це лише спроба передбачити один з можливих сценаріїв розвитку нашого суспільства.

Автор: Роман Кульчинський

Принаймні все більше західних дослідників вказують на те, що роль держави постійно зменшується і відходить на задній план. Є різні теорії і фуртуристичні прогнози. Одні стверджують, що в державах, де національний уряд не може забезпечити наприклад чесних судів, їх функції виконуватиме найнята транснаціональна корпорація, інші, що хаос в державах тільки наростатиме, роль національних урядів зменшуватиметься, натомість зростатиме значення міст і ми стоїмо на порозі нової античності.

Відомий військовий історик Мартін Ван Кревельд прогнозує, що в недалекому майбутньому право на здійснення насильства перейде від держави, до корпорацій, кланів, терористичних груп, різних спільнот тощо. Причому усі вони можуть діяти на одній і тій же самій території.

Кревельдом право на насильство це ключова функція держави, якщо вона її втрачає, то фактично перестає існувати. Історик висунув свою теорію на так давно, але за цей короткий час з’явилися нові приклади, які підтверджує її правильність. Ілюстрація міжнародна банда Мара-18, яка має близько 180 тисяч бійців і яка є фактично паралельною до держави структурою в США, Сальвадорі і ряді країн Латинської Америки.

Про втрату державою своїх функцій свідчить і приклади з нашого повсякденного життя.Якщо нам не підходить, скажімо дитяча коляска, яка продається в Києві на Дарниці, то кожен може купити собі її через Інтернет чи знайомих, у США або Франції. Навіть міжнародний бізнес можна вести не встаючи із за свого комп’ютера. Замовляєш виготовлення товару в Китаї, продаєш через Інтернет-магазин, усі операції проводиш через зареєстровану по інтернету компанією десь у США чи Ісландії.

Проблема лише у знанні мови і навичках. Митна територія країни, грізна податкова служба, пожежники і санстанція при таких розкладах – чиста умовність і з поширенням знань вона відпаде за непотрібністю.

Аналогічно з освітою. Не подобається міністр Табачник? Які проблеми: свої безкоштовні вузи в Україні рекламує Франція, поляки пропонують мінімальну плату. А гарно порившись в інтернеті можна знайти безліч цікавих варіантів. Головне знову ж таки знання мови і відповідні навички. Тобто талановитій і працелюбній молодій людині вже зараз не потрібне наше міністерство освіти.

В нашому держапараті тенденції відмирання держави проявляються цікавим чином. За часів Ющенка в секретаріаті президента виникла ідея приватизувати судову виконавчу службу. Тоді ми вважали, що це йде від некомпетентності влади і її корумпованості. Зараз розуміємо, це – світовий тренд.

Нова влада теж діє в цьому напрямку. Так фактичний керівник Києва Попов вирішив надати школам статус юридичних осіб. Це означає, що школи будуть самі платити за електроенергію і комунальні послуги. А оскільки виділених на це державних грошей прогнозовано не вистачатиме, то оплата проводитиметься за рахунок «благодійних пожертв» батьків. Тобто наша держава з однієї сторони намагається спихнути свої функції на простих громадян, а з іншої – намагається все більше і більше розширити сферу свого впливу. Зрозуміло, що коли зводити все нові і нові надбудови на фундаменті, який тріщить уся будівля рано чи пізно розвалиться.

Кожен по своєму бачить майбутнє. Наприклад Саакашвілі свідомо урізає функції держави до мінімуму, при цьому те, що держава залишає за собою вона жорстко контролює. Можливо такий підхід дозволить Грузії уникати неконтрольованого розвалу держапарату набагато довше ніж її сусідам.

За Ван Кревельдом держави не розвалюватимуться скрізь одночасно. Наприклад у Європі за рахунок потужного громадянського суспільства нинішній уклад життя існуватиме ще довго після того, як держапарт зникне в інших регіонах світу.

Але Україна не Європа. І є всі підстави припустити, що станемо одні з перших, хто викине нинішню державу на смітник. По-перше наша держава максимально далека від своїх громадян і громадяни не відчувають у ній потреби. По-друге все що робить держава максимально не ефективне. По-третє, як написано вище, замість того щоб скорочувати свої функції до мінімуму наші чиновники намагаються їх максимально роздути, хоча не в змозі справитися із тими що вже є.

Звісно, точно передбачити не можливо, але є декілька груп, які в майбутньому почуватимуться досить впевнено. Насамперед це «газовий клан», тобто люди які таспортуватимуть газ до Європи. Можливо декілька кланів на чолі з нинішніми олігархами, чи їх наступниками. УПЦ МП з осередками по усій території, агресивними ченцями і чіткою ієрархією цілком може перетворитися на одну з таких груп. Безсумнівно до будь-якого майбутнього готовий Меджеліс кримськотатарського народу, ця структура є паралельним до держави урядом і уміє ефективно захищати свій народ.

Чіткого поділу території не буде, усі організовані спільноти будуть присутні на усій території, як зараз у Криму. Але вони постійно конкуруватимуть між собою за ресурси і контроль над важливими містами. В кращому випадку між спільнотами триватиме хиткий мир.

Їм буде найважче, за них (тобто за побори з них) конкуруватимуть організовані спільноти. А медицина, освіта, дороги, тепло і електроенергія це турбота виключно самого населення – адже держави, як такої не існуватиме.

Питання: де місце у цьому прекрасному майбутньому усіх хто зараз сидить на форумах, ходить на мітинги, пікети і взагалі любить розмірковувати про політику? Відповідь – очевидна: серед «мирного населення», або в якійсь іншій, більш благополучній країні чи спільноті.

Але насправді ми можемо змінити майбутнє і зробити його більш безпечним для наших дітей. Нам усім (людям, які мають спільні цінності) потрібно створити свою спільноту.

Усі формальні і не формальні об’єднання від велосипедистів, до народних майстрів, від автоклубів до борців за екологію мають створити свою спільноту, свою «уму», як кажуть мусульмани.

Не дискусійний клуб, не координаційний комітет з проведення пікетів, це має бути спільнота зі своїми керівниками і правилами, зі своєю системою покарань і нагород. Вона приречена конкурувати з іншими спільнотами і тому повинна уміти відстояти свої інтереси силою.

Такі об’єднання вже були в історії. Це і Солідарність, яка творила паралельну державу в Польщі і згаданий Меджліс, за аналогічним принципом діяли і українці австро-угорщини і довоєнної Польщі.

Фактично це буде спільнота тих самих «мирних людей». Адже до неї зможе приєднатися будь-хто і будь-яка громада, котра згодна дотримувати відповідних правил. Але щоб бути ефективною ця спільнота має бути абсолютно толерантною до різних поглядів, вірувань, люди в ній мають навчитися співпрацювати і довіряти один одному.

Якщо вдасться так самоорганізуватися, то абсолютно не матиме значення, територія, на якій діємо. Ми спокійно можемо віддавати міста, де не поділяють наших правил і приєднувати нові, де люди хочуть жити і співпрацювати, а не дурити один одного. Така собі Україна «від Ла-Маншу до Уралу»:)