31 липня 1937 року нарком НКВС підписав наказ НКВС СРСР №00447 «Об операции по репрессированию бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов». З цього дня почали діяти «чрезвичайные тройки НКВД». Вони мали право на смертні вироки «ворогам народу» без суду. За два роки з 1937 по 1938-й було засуджено сімсот п'ятдесят тисяч людей. З них майже чотириста тисяч було страчено.
Цифри то які.
Мільйони загиблих під час Голодомору я осмислити не можу. Не налізає на голову. Я вирішив, що таке не осмислюють, а окроплюють кров'ю розплати.
У нас з хлопцями постійна розвага. Повз нас не проходить без втрат жодне опудало в футболці "КГБ СССР", чи подібних шмотках.
Коли це видається дитячим хуліганством, то згадуються цифри. Ті цифри загиблих, що не сприймає мозок.
Ще згадується останній командир УПА Кук. Він нещодавно помер. Його смерть сильно прискорило жорстоке побиття у під'їзді. Били без слів, без грабежу. Знали кого били. Можливо онуки НКВДистів, можливо просто на замовлення КПУ. Його побили, а більшість з нас про це навіть не знали. Побили. Добили. А ми й далі слухаємо ліберальних проституток. Уважно обдумуємо словесний бруд про "не треба ворушити історію", "треба усіх зрозуміти", "помста не вихід".
Ми це слухаємо, а мільйони з нас не чують, бо лишилися в могилах. Слухаємо, а їхні нащадки добивають наших дідів по під'їздах. "Прощаємо", а вони пікетують польське посольство про "жертв УПА".
Хай би що не утнули регіонали. Яким складним не був шлях національної революції в Україні. Але ми обов'язково згадаємо комунякам все.
Єдина можливість єдності нації - справедливість. І вона наближається.
Десять років тому по Києву було стрьомно ходити у вишиванці. Сьогодні стає стрьомно ходити в комуняцькій символіці.
Майже,як в Америці
И куда же оно подевалось?
А кого то хвилює, буде газ,будуть й гроші,великі гроші