Про справу дівчини,яку переїхав поїзд поблизу Воловця

Фото з соціальних мереж Інтернету 

Транспортна прокуратура закрила “за відсутністю складу злочину” кримінальну справу, порушену за фактом “умисного вбивства” 23-річної Ольги Шевченко. Її понівечене тіло знайшли у травні минулого року неподалік залізничної станції “Воловець” (Закарпатська область) Львівської залізниці. Проте труп загиблої продовжують зберігати в Головному бюро судово-медичних експертиз. 

11 травня минулого року біля станції “Воловець” знайшли на колії труп дівчини, яку, вказували травми, переїхав потяг. Оперативники з’ясували, що під колесами загинула 23-річна жителька Черкас Ольга Шевченко, яка останнім часом жила у Києві. Експертиза слідів насильницької смерті не виявила. Не знайшли експерти й алкоголю в крові загиблої. 19 травня минулого року слідчі лінійного відділу міліції на станції “Мукачево” прийняли рішення про відмову в порушенні кримінальної справи “за відсутністю складу злочину”. Ольга, вирішили міліціонери, вчинила самогубство. 

У самогубство дівчини не повірили її батьки та друзі. Подруга Ольги Ірина, яка разом із нею орендувала в столиці квартиру, зазначила: “Ольга мала безліч амбіційних планів. Вона не могла кинутися під поїзд. Оля планувала кардинально змінити своє життя — покинути Україну та поїхати працювати у Китай”. 

Через кілька днів після загибелі дівчини на телеканалах України показали інтерв’ю з батьком загиблої дівчини Володимиром Шевченком. Убитий горем чоловік стверджував, що його доньку викрали та убили... мисливці за внутрішніми органами людини, а правоохоронці приховують цей злочин. Після таких гучних заяв транспортна прокуратура вдруге порушила кримінальну справу за фактом “умисного вбивства” Ольги. 

Дорога в один кінець 

Під час повторного розслідування оперативники спробували дослідити кожен крок дівчини з дня її зникнення. Ольга, розповів “ВЗ” начальник слідчої частини слідчого відділу УМВСУ на Львівській залізниці полковник Василь Флейшер, який керував слідчими діями, вивчала китайську мову в столичному приватному університеті “Східний світ”. Завершивши навчання, стала на облік у центрі зайнятості у рідних Черкасах. Неофіційно ж працювала в одному зі столичних фотосалонів (видавала клієнтам фотокартки) та знімала у Києві разом із подругою квартиру. З цієї оселі Ольга 6 травня пішла на роботу. Та до фотоательє не дійшла. Незабаром її тіло знайшли на Закарпатті. Мобільний телефон Ольги, встановили оперативники, був вимкнений з 6 травня. Останнє SMS-повідомлення на цей номер мобілки надійшло 5 травня, близько 23-ї години, з мобілки матері Ольги. 

7 травня минулого року, встановили оперативники, Ольга Шевченко зупинилася переночувати в кімнаті відпочинку залізничного вокзалу “Ужгород”, де проживала до 11 травня. Сусідка Ольги по номеру пізніше розповідала, що білявка здалася їй дивною. Дівчина, казала свідок, протягом кількох днів не промовила жодного слова та навіть не віталася із сусідкою. 11 травня, продовжували йти слідами Ольги оперативники, дівчина вранці автобусом приїхала у Міжгір’я. Того ж дня, о 13 год. 30 хв., пасажирським автобусом приїхала на станцію “Воловець”. Там самотню дівчину бачили за кілька метрів від колії кілька свідків. Зокрема бригади двох потягів, що у той час проходили повз станцію. Помітили дівочий силует й робітники пилорами, що неподалік станції. Та коли хтось із них хвилин через п’ятнадцять вдруге глянув у бік насипу, дівчини на тому місці вже не було. Тобто саме в цей проміжок часу вона потрапила під колеса потяга. 

На місці, на яке вказали свідки, правоохоронці знайшли особисті речі Ольги — її сумочку, мобільний телефон, клейонку, яку вона стелила, сідаючи на каміння. Там же знайшли сім недопалків. ДНК-експертиза слини, що залишилася на цих недопалках, вкаже, що сім цигарок докурила саме Ольга. 

Завдяки показанням свідків співробітники лінійної міліції встановили, під колесами якого саме вантажного потяга загинула дівчина. Колія в цьому місці круто повертає, отож машиніст міг не побачити Ольгу. Вантажний потяг у цьому місці рухався повільно, зі швидкістю 40 км на годину. Дівчина, мабуть, ніяк не наважувалася зробити останній крок. А коли повз неї проходили останні вагони, Ольга буквально пірнула, витягнувши вперед руки, між вагонами-цистернами. Колеса потяга розрізали тіло дівчини на рівні грудей. Через кілька хвилин понівечене тіло переїхав ще один вантажний потяг... 

Після відмови слідчих лінійної міліції у порушенні кримінальної справи за тілом Ольги приїхав на Закарпаття її батько. Підписав необхідні для поховання тіла папери та повіз труп доньки разом із знайденими на місці трагедії її особистими речами до рідного міста. Там чоловік помістив тіло загиблої в морг міської лікарні, після чого написав заяву у Генпрокуратуру. У цій заяві стверджував, що його доньку викрали та убили чорні трансплантологи. Мало того, в ефірі телебачення пан Володимир доводив, що лише верхня частина тіла, яке йому надали для поховання, належить доньці. А нижня частина — іншій особі. 

Оскільки у своїх заявах пан Володимир вказував, що черкаським судмедекспертам не довіряє, на його прохання тіло загиблої перевезли до столиці, в Головне бюро судмедекспертиз Міністерства охорони здоров’я. В морзі Черкаської лікарні перед перевезенням до столиці на очах у батька тіло загорнули в спеціальний чохол, який слідчі опечатали. За наполяганнями батька 31 липня минулого року йому дозволили бути присутнім на розтині та експертизі тіла. Пан Володимир спостерігав, як експерти досліджують внутрішні органи доньки. Експертиза ще раз довела: внутрішні органи залишилися на місці та є біологічно з’єднаними. 

Пан Володимир погодився з цими висновками, про що розписався у відповідному акті. Та через дві години зателефонував слідчому і заявив: “Ви все підробили. Прошу анулювати мій підпис під актом...”. Ще через декілька днів надіслав письмову вимогу у Генпрокуратуру та керівництву бюро: “Вимагаю зберігати тіло моєї доньки у замороженому вигляді...”. 

Чому Закарпаття?

“Відповідь на запитання, чому Ольга поїхала з Києва у Закарпаття, де у неї немає жодного родича чи знайомого, дівчина забрала з собою на той світ”, - розповів кореспонденту “ВЗ” полковник Василь Флейшер. Шукаючи відповіді на це запитання, слідчі опитали колег Ольги по роботі, друзів, долучили до експертизи психологів. Усі знайомі казали, що Ольга була замкненою дівчиною. Навіть з батьками спілкувалася зрідка. 

Ольга кохала одного юнака (його також допитали), та зустрічалася з іншим, який кохав її, та вона його не любила. Останнім часом полюбляла, розповіли її подруги, читати “чорну поезію” - про кохання з трагічними наслідками. Знайти відповіді на чимало питань могло допомогти слідчим ознайомлення з ноутбуком дівчини. Та батько Ольги відмовився надати його на експертизу. Пан Володимир проігнорував вимогу суду про надання на експертизу мобільного телефону доньки. Отож правоохоронці так і не дізналися змісту SMS-повідомлення, яке на номер Ольги надійшло напередодні її зникнення з телефону матері дівчини.