«Роснефть» та його американський партнер Exxon Mobil хочуть добувати нафту і газ в Арктиці

Російська частина Арктики і досі не позбулася отруйного спадку Холодної війни. В радянські часи військові затопили тут тонни радіоактивних відходів і техніки.

Вже більше ніж десять років західні уряди допомагають Росії утилізувати ядерне паливо зі списаних підводних човнів, що стоять у доках Кольського півострова, неподалік Скандинавії. Але далі на схід, на дні Карського моря, лежить іще один човен, K-27, атомний реактор якого вважають бомбою сповільненої дії, повідомляє BBC.

Цього року росіяни хочуть перевірити, чи можна підняти цю субмарину на поверхню і вилучити з неї небезпечний високозбагачений уран.

А також – оглянути ряд інших звалищ у Карському морі, де енергетичний гігант «Роснефть» та його американський партнер Exxon Mobil хочуть добувати нафту і газ.

Компанії вже здійснили сейсмологічні дослідження і планують перейти до буріння розвідувальних свердловин, тож Росія хоче виключити будь-яку можливу радіаційну загрозу. За оцінками «Роснефти», запаси вуглеводнів на дні Карського моря сягають 21,5 мільярдів тонн.

Однак, як зазначають екологи, ліквідувати розлив нафти у разі аварії буде вкрай непросто.

Їхню тривогу підігріває нещодавній інцидент на Алясці, коли бурова платформа «Куллук», що належить компанії Shell, зламалася, пішла в дрейф і сіла на мілину.

На захід від Карського моря лежить закрита військова зона – архіпелаг Нова Земля. Свого часу СРСР проводив тут випробовування водневих бомб.

Окрім вже згаданого K-27, радянські військові затопили в Карському морі величезну кількість ядерного сміття: за офіційними даними, 17 000 контейнерів і 19 суден з радіоактивними відходами, а також 14 реакторів, п’ятеро з яких містять небезпечне паливо. Слабко заражені рідкі відходи і взагалі просто зливали в море.

Норвезькі експерти та Міжнародне агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) задоволені тим, що витоку радіації зі звалищ наразі немає: рівні радіоактивних ізотопів у Карському морі нормальні.

Але Інґар Амундсен, представник Норвезького агентства з радіаційного захисту, каже, що потрібні подальші перевірки.

Морська вода роз’їдає метал, і ризик витоку зростає з кожним роком. Особливу небезпеку являє собою K-27, повідомив ВВС чиновник.

Крім того, «не можна виключати можливості, що там більше відходів, ніж нам відомо», додає він.

Ігор Кудрик з норвезької екологічної організації «Беллона» каже, що згідно з найгіршим сценарієм, корозія може навіть запустити ядерну ланцюгову реакцію.

У 2001 році з міжнародною допомогою Росія змогла підняти на поверхню підводний човен «Курськ», який затонув у 2000 році в ході навчань у Баренцовому морі.

Вибух торпеди і подальша пожежа забрали тоді життя 118 російських моряків – драма, за якою стежив увесь світ. Російський ВМФ зазнав жорсткої критики за свою повільну реакцію.

А от атомна субмарина K-159 і досі лежить на дні Баренцового моря, у міжнародних водах. Як і «Комсомолець» K-278, що затонув у Норвезькому морі: вважається, що він лежить надто глибоко, щоб його можна було підняти.

Човен К-27 був експериментальним: на ньому стояв перший в СРСР реактор з рідким металом в якості теплоносія.

У 1968 році, коли субмарина перебувала в відкритому морі, на ній трапилася аварія. Екіпаж, намагаючись усунути поломку, сильно постраждав від витоку радіоактивних газів.

Дев’ятеро моряків згодом померли від променевої хвороби, одначе радянська влада десятиліттями тримала це в таємниці.

ВМФ більше не намагався полагодити K-27, і в 1981 році човен нелегально затопили поблизу Нової Землі, в затоці Степового. Він лежить на глибині всього 30 метрів, хоча за міжнародними правилами списані судна треба ховати на глибині щонайменше 3000 метрів.

Минулого вересня норвезько-російська експедиція дослідила субмарину за допомогою дистанційно керованого апарата з відеокамерою. Обстежили також і кілька ядерних звалищ, причому ознак витоку знайдено не було. Але дослідження ще тривають.

Тим часом Росія обстежує й інші ділянки шельфу, збираючись подати заявку на території, які наразі перебувають поза її водами.

Інші країни, що мають вихід до Арктики, роблять те саме, усвідомлюючи важливість цієї крижаної пустелі в умовах, коли ресурси планети вичерпуються. Рішення по цим територіям буде приймати ООН згідно зі своєю Конвенцією з морського права.

Ніби для того, щоб підкреслити свої стратегічні пріоритети, Росія нарощує свою військову присутність у Арктиці, і Північний флот скоро отримає нове покоління підводних човнів, озброєних численними ядерними боєголовками.