Чимало очільників міністерств і служб нового уряду народилося не в Україні

фото: tumblr.com

Чимало очільників міністерств і служб нового уряду народилося не в Україні

Cенсацією минулого тижня стало призначення голів Національного банку України та Служби безпеки України. А точніше — оприлюднення деяких нюансів біографій обох достойників. З’ясувалося, що члени родини нового головного банкіра країни Ігоря Соркіна мешкають у Росії та старанно працюють для її розквіту. А от Олександр Якименко — новий голова СБУ — колишній російський військовий. На думку експертів, такі призначення свідчать про посилення російського впливу на українську політику. Однак навіть без останніх призначень російська присутність у нашій владі була доволі пристойною.

Нині експерти не можуть достеменно сказати, чи нові призначення є наслідком службової недбалості кадровиків, чи свідомою грою на руку Російській Федерації. Річ у тім, що, попри зв’язок із сусідньою країною, обидва посадовці є близькими до так званої «сім’ї», тобто до старшого президентського сина Олександра, а отже, і до самого Віктора Януковича. Тому призначення головою НБУ Ігоря Соркіна стало утвердженням контролю родини президента над фінансовою політикою держави, коли «свій» І. Соркін замінив «свого» Сергія Арбузова. Аналогічно з Олександром Якименком: силовий блок іще з 2010 року контролюють люди, персонально віддані В. Януковичу. Схоже, гарантові важлива не стільки біографія, скільки персональна лояльність. Але, на думку експертів, такий підхід є шкідливий, причому не лише для України, а й самого Віктора Януковича: нині ніхто не може спрогнозувати, якого роду відданість спрацює, якщо раптом настане вирішальний момент.

За інформацією ЗМІ, майже вся родина Ігоря Соркіна мешкає в Росії. Його батько, Соркін Вячєслав Ісаковіч, народився 1944 року в місті Ставрополі, нині проживає в російській столиці та працює заступником директора департаменту інвестицій і будівництва ВАТ «Газпром». Так, саме того «Газпрому», з яким Україна роками воює за кращу ціну на газ! Мати, Соркіна (Дєтюк) Ларіса Владіміровна, народилася 1943 року в місті Свердловську, пенсіонерка, живе також у Москві. Сестра І. Соркіна — Долгіх Влада Вячєславовна — очолює юридичну службу донецького «Інституту ЮжНИИ­гипрогаз» («Южный научно-исследовательский институт по проектированию объектов газовой промышленности»). Акціонером цієї структури є «Газпром», а батько Влади Вячєславівни — член наглядової ради як представник російської монополії. Але найцікавіше, що інститут бере активну участь у розробленні газопроводу в обхід України «Південний потік». 

Тобто роль і місце України в житті родини Ігоря Соркіна, мабуть, очевидна. Цікаво, якою вона є в нового головного банкіра країни?

Новопризначений голова СБУ Олександр Якименко народився не в Росії — він з’явився на світ у м. Кейла, Естонія. Проте, вочевидь, у сім’ї військових, бо освіту здобув на території Російської Федерації, закінчивши Єйське вище військове авіаційне училище льотчиків і Військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна. Україна в його біографії з’являється з 1998 року. А от до того, за інформацією видання ТВі, Олександр Якименко був офіцером російської армії. Журналісти знайшли записи форуму випуск­ників Єйського вищого військового авіаційного училища. Перший запис пана Якименка на форумі датовано 16 квітня 2006 року. У ньому він розповідає про те, що робив після закінчення училища. 

«Після випуску служив у Монголії (Чойбаслан), вивели в Крим (Гвардій­ське), закінчив ВПА 1997 року, звільнився 1998-го. Нині в Донецьку, в КДБ», — повідомив О. Якименко, вочевидь, призабувши, що в незалежній Україні є СБУ, але аж ніяк не КДБ.

Іще в одному дописі Олександр Якименко деталізує, як потрапив на службу в Україну. У Росії він, виявляється, став непотрібним: «Для тих, хто не зрозумів: служу в управлінні Служби безпеки в Донецькій області. Після закінчення академії зрозумів, що мої знання нікому на... не потрібні. От і звільнився. А ті пацани помітили, призвали знову, от і тягну лямку».

Насправді до іноземних військових завжди було доволі обережне ставлення, адже це — спеціально підготовлені люди, які присягали на вірність рідній державі. І ніде ніколи військово­службовця-іноземця не призначають відповідальним за безпеку власної країни!

Але й це не апофеоз. Як з’ясувалося, новопризначений міністр оборони України теж народився в Російській Федерації! Так, з офіційної біографії дізнаємося, що Лебедєв Павло Валентинович народився 12 липня 1962 року в селищі Новомихайлівське Туапсинського району Краснодарського краю Російської Федерації. Тобто відтепер від зовнішніх ворогів Україну захищатимуть два не українці, а представники нації, яка нині чи не найбільше нам загрожує.

Хоча про що ми говоримо, якщо прем’єр-міністр України Микола Янович Азаров народився в… місті Калуга, Росія. М. Азаров називає себе етнічним росіянином, його мати досі проживає в Калузі. 

Новопризначений міністр економічного розвитку й торгівлі України Ігор Прасолов народився в місті Піщаний Мурманської області Російської Федерації. Віце-прем’єр-міністр — міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова народилася в місті Бакал Челябінської області — це теж РФ. 

Не можна гарантовано стверджувати, що всі народжені в Росії є виразниками інтересів цієї країни. Зрештою, їхня діяльність є публічною, і ми можемо самі сформувати враження про рівень лояльності до держави, в якій вони народилися. Одне можна сказати напевно: одним із найвідданіших Російській Федерації адептів є етнічний українець Дмит­ро Табачник. Народжений в єврейський сім’ї, киянин, міністр освіти Д. Табачник роками дбає про те, щоб російським інтересам на українській території, не дай Боже, не зашкодили. 

Ми можемо довго говорити про Україну як державу. Про її перспективу у світі чи про самоідентифікацію нашої нації. Але чи маємо ми майбутнє, якщо на чільних посадах у нашій владі перебувають люди, які не можуть і не хочуть називатися українцями?